Концепція діяльності і перспективного розвитку

Школа – духовна колиска народу .

Школа – світиня і надія народу.

В.О.Сухомлинський

       

Обґрунтування необхідності розроблення Концепції розвитку :  Щоб відповідати високим стандартам і вимогам нової епохи, сучасній людині необхідні знання в широкому спектрі галузей, вона повинна вміти засвоювати все нові й нові способи та види діяльності.

      Сучасна школа має створювати умови для саморозвитку, самоствердження, самореалізації особистості. Умови, за яких дитина може проявити не лише інтелектуальну компетентність, але й компетентність соціальну.    На основі цього маємо за мету створити умови для соціально – орієнтованої форми роботи з дітьми, основаних на сучасних інноваційних технологіях , які сприяють реалізації освітніх задач соціального замовлення батьків. Та виконати головну місію – сформувати і розвинути соцільно- зрілу , здорову , творчу особистість з усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості , підготовленої до професійного самовизначення.

Провідні ідеї Концепції:  

-       запровадження компетентнісно- орієнтованого підходу в освіті як основи формування життєспроможної самодостатньої особистості;

-    організацію профільного навчання;

-    запровадження новітніх інформаційно – комунікаційних технологій і дистанційної освіти в навчальний процес;

-       розробка стратегії мовного прориву в системі освіти;

-     упровадження моніторингу якості освіти учнів у контексті зовнішнього незалежного оцінювання.

Мета Концепції:

-       визначення нових напрямків діяльності та цільових орієнтирів;

-       спрямування спільної роботи колективу навчального закладу на створення умов для розвитку творчої особистості вчителя та учнів;

-       оновлення навчально – виховного процесу на основі інноваційних освітніх технологій.

Головні завдання:

-               забезпечення реалізації права громадян на повну загальну

         середню освіту; 

-              виховання громадянина України;

-           виховання  шанобливого ставлення до родини, поваги до

         народних традицій і звичаїв, державної та рідної

         мови,     національних цінностей українського народу та

         інших народів і націй;

-                    виховання  в учнів  поваги до Конституції України,

        державних символів України, прав і свобод людини і громадянина,

        почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії,

       свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

-                    розвиток особистості учня, його здібностей і обдарувань, наукового

       світогляду;

-                    реалізація права учнів   на вільне формування політичних і

      світоглядних переконань;

-                    виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших

         громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад

         здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та  

      психічного здоров’я учнів;

-                    створення умов для оволодіння системою наукових знань .

Основні напрямки розвитку:  

-         психологізація навчально – виховного процесу;

-         впровадження особистісно – орієнтованого підходу;

-         оновлення навчально – виховного процесу на основі інноваційних освітніх технологій;

-         переорієнтація навчально – виховного процесу на принципах співробітництва і співтворчості батьків і педагогів.

Принципи:  

І. Принципи єдності і диференціації змісту і форм освіти:

- забезпечення навчально – виховного процесу відповідно до індивідуальних задатків, інтересів, здібностей та потреб кожного учня;

-  виявлення талантів кожної дитини;

- створення найсприятливіших умов для всебічного та гармонічного розвитку учнів.

ІІ. Принцип гуманізації і демократизації змісту освіти:

-         ставлення до дитини, як до цінності;

-         визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей;

-         посилення уваги педагога до використання різноманітних форм роботи всіх учасників навчально – виховного процесу.

ІІІ. Принцип наступності, доступності й безперервності:

-         використання досвіду учня на всіх етапах розвитку;

-         ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямків навчально – виховного процесу;

-         нероздільність навчання і виховання у формуванні цілісної та всебічно розвиненої особистості.

IV. Принцип єдності родинного та суспільного виховання:

-         створення можливості всім дітям навчатися державною мовою з метою виховування національної гідності, національної свідомості;

-         збереження національної психології, генотипу, який сформувався протягом століть;

V. Принцип розвиваючого навчання:

        -    формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості;

        - диференціація навчально – виховного процесу відповідно до індивідуальних задатків кожної дитини;

        -   відповідність організації, структури і змісту виховної системи.

VI. Принцип національної свідомості:

-         ознайомлення з історією рідного народу, як джерелом духовності і мудрості;

-         формування учня як громадянина суверенної демократичної держави.

VII. Принцип повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку:

-         створення умов щодо самореалізації;

-         формування самостійності дитячої діяльності;

-         формування творчості в процесі навчально – виховного процесу.

VIII. Поєднання державного управління з громадським самоврядуванням.

Основними стратегічними напрямками розвитку є:

-         належне інформаційне забезпечення навчально – виховного процесу;

-         створення оптимальних умов для розробки і впровадження моделі організації профільного навчання на основі сучасних інноваційних технологій;

-         поетапне науково – методичне забезпечення всіх підрозділів навчально – виховного процесу з урахуванням наукових і духовних принципів, надбань педагогічної науки та світового досвіду;

-         створення оптимальних умов для духовного та особистісного розвитку учнів з використанням сучасних інноваційних технологій.

Головні тактичні завдання:

1.    моделювання бажаного рівня якості освіти (на основі аналізу існуючих досягнень, проблем і прогнозу перспектив);

2.    діагностування наявного рівня якості освіти;

3.    забезпечення такого функціонування закладу, яке забезпечить досягнення заданого рівня якості (передбачає оперативне реагування системи управління на відхилення реальної якості від бажаної);

4.    створення сучасного методичного кабінету;

5.    локальної мережі закладу;

6.    підвищення педагогічної майстерності педагогів з урахуванням новітніх технологій;

7.         вивчення та узагальнення передового досвіду, участь у педагогічних ярмарках різних рівнів;

8.    підвищення якості навчально – виховної роботи шляхом здійснення диференційованого підходу до дітей;

9.    залучення батьків до навчально – виховного процесу, з метою відновлення традицій сімейного виховання.

 Cпівпраця з батьками.

         Спільна робота батьків та закладу повина бути  направлена не тільки на інформування про зміст навчально – виховного процесу, а і на співпрацю в здійсненні національного виховання дітей та створення сприятливих умов щодо організації життя дитини в навчальному закладі.

         Вважається необхідним вирішення найголовніших проблем за участю батьків, а саме:

-         підвищення ефективності навчально – виховного процесу через співпрацю з родиною, громадськістю;

-         визначення стратегічних завдань, пріоритетних напрямків в розвитку навчального закладу;

-         відновлення традицій сімейного виховання;

-         формування умов, які максимально забезпечуватимуть всебічний розвиток дітей, а також розвиток їх творчого потенціалу на основі формування психоемоційного благополуччя;

-         сприяння вихованню моральної, психічно і фізично здорової особистості;

-         сприяння розвитку творчих здібностей учнів, здатності до застосування здобутих знань, умінь і навичок через сумлінну співпрацю;

-         сприяння пошуку, підтримки обдарованих дітей.

 Впровадження інноваційних технологій.

         Домінантною в розвитку закладу стане створення сприятливого середовища для інноваційної діяльності педагогів, запровадження найраціональніших засобів їх навчання. Перш за все інноваційний підхід в закладі, як системний підхід щодо організації методичної роботи з урахуванням майстерності, створення чіткої, раціональної системи планування на аналітичній основі забезпечується для забезпечення навчально – виховного процесу.

         Для реалізації технологій потрібно:

-         впровадження стратегічного менеджменту в управлінській діяльності;

-         проведення моніторингу якості освітнього процесу;

-         ведення рейтингової системи виявлення професійної майстерності вчителів;

-         залучення педагогів – практиків до творчої діяльності і дослідницько – експериментальної роботи;

-         впровадження інноваційних технологій в навчально – виховний процес педагогами закладу.

Модель майбутнього педагога навчального закладу.

         Педагог навчального закладу:

·        є творча людина, яка здійснює нові підходи до реалізації процесу навчання та виховання учнів, модернізації форм, методів і засобів навчально – виховного процесу, реалізації на практиці педагогіки співробництва, педагогічної гармонії, створення умов для творчої атмосфери, постійного самоаналізу діяльності;

·        є винахідливим у вирішенні будь – якої виховуючої і навчальної ситуації враховуючи вікові та індивідуальні особливостями своїх вихованців;

·        має знання інноваційних технологій виховання та навчання і способів їх використання в залежності від педагогічних ситуацій і завдань навчально – виховного процесу;

·        має досягати високих результатів у навчанні та вихованні учнів;

·        має високий рівень професійної підготовки, широкий культурний кругозір і наукову ерудицію, духовне багатство і емоційну культуру педагога, прагне до постійного самовдосконалення;

·        уміє співпрацювати з батьками.

Умови реалізації Концепції.

         Для успішної реалізації Концепції діяльності перспективного розвитку закладу повині бути такі умови:

1)    наявність висококваліфікованих кадрів, здатних до постійної самоосвітньої роботи;

2)    створення оптимальних умов для впровадження профільного навчання;

3)    належне інформаційне забезпечення навчально – виховного процесу;

4)    розробка оптимальний навчальних планів;

5)    створення сучасного методичного кабінету та запровадження новітніх інформаційно – комунікаційних технологій і дистанційної освіти в навчальний процес;

6)    творчий підхід до використання державних програм;

7)    принципова нова матеріально – технічна база: реконструкція навчальних кабінетів в навчальні лабораторії, сучасне обладнання, локальна мережа Internet (для учнів на базі,кабінету інформатики; для вчителів – в кожному навчальному кабінеті;

8)    подальший розвиток психологічної служби;

9)    створення в педагогічному колективі мікросередовища, що сприяє розвитку педагогічної майстерності, модернізації форм, методів і засобів навчально – виховного процесу, створення умов для розвитку творчості;

10)                      створення і упровадження моніторингу якості освіти учнів у контексті зовнішнього незалежного оцінювання.

 Модель майбутнього випускника навчального закладу.

·        наявність у випускника фундаментальної підготовки; різних інтелектуальних і практичних умінь, що дозволяють займатись самоосвітою та успішно продовжувати навчання в профільних ВУЗах;

·        конкурентоспроможність;

·        наявність у випускника високої самостійної культури, творчого мислення; готовність до творчості і потреба в ній;

·        наявність у випускника наукових знань про людину і вміння ними користуватися з метою самопізнання, самовдосконалення;

·        засвоєння учнями системи знань про загальнолюдські гуманістичні цінності та сприймання їх як найважливіші життєві орієнтири.

Випускник навчального закладу:

·        є громадянином України, національно свідомою, життєво і соціально адаптованою особистістю, здатною продовжувати навчання в ВНЗ;

·        є творчою особистістю, яка має постійну потребу у саморозвитку;

·        є морально, психічно і фізично здоровою особистістю;

·        є розвиненою особою з високим рівнем комунікативної компетентності;

·        соціально – адаптована, компетентна, уміє жити серед людей, діяли згідно з правовими нормами, уміє адаптуватися в навколишньому житті; має почуття власної гідності.