Концепція діяльності і перспективного розвитку

Школа – духовна колиска народу .

Школа – світиня і надія народу.

В.О.Сухомлинський

       

Обґрунтування необхідності розроблення Концепції розвитку :  Щоб відповідати високим стандартам і вимогам нової епохи, сучасній людині необхідні знання в широкому спектрі галузей, вона повинна вміти засвоювати все нові й нові способи та види діяльності.

      Сучасна школа має створювати умови для саморозвитку, самоствердження, самореалізації особистості. Умови, за яких дитина може проявити не лише інтелектуальну компетентність, але й компетентність соціальну.    На основі цього маємо за мету створити умови для соціально – орієнтованої форми роботи з дітьми, основаних на сучасних інноваційних технологіях , які сприяють реалізації освітніх задач соціального замовлення батьків. Та виконати головну місію – сформувати і розвинути соцільно- зрілу , здорову , творчу особистість з усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості , підготовленої до професійного самовизначення.

Провідні ідеї Концепції:  

-       запровадження компетентнісно- орієнтованого підходу в освіті як основи формування життєспроможної самодостатньої особистості;

-    організацію профільного навчання;

-    запровадження новітніх інформаційно – комунікаційних технологій і дистанційної освіти в навчальний процес;

-       розробка стратегії мовного прориву в системі освіти;

-     упровадження моніторингу якості освіти учнів у контексті зовнішнього незалежного оцінювання.

Мета Концепції:

-       визначення нових напрямків діяльності та цільових орієнтирів;

-       спрямування спільної роботи колективу навчального закладу на створення умов для розвитку творчої особистості вчителя та учнів;

-       оновлення навчально – виховного процесу на основі інноваційних освітніх технологій.

Головні завдання:

-               забезпечення реалізації права громадян на повну загальну

         середню освіту; 

-              виховання громадянина України;

-           виховання  шанобливого ставлення до родини, поваги до

         народних традицій і звичаїв, державної та рідної

         мови,     національних цінностей українського народу та

         інших народів і націй;

-                    виховання  в учнів  поваги до Конституції України,

        державних символів України, прав і свобод людини і громадянина,

        почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії,

       свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

-                    розвиток особистості учня, його здібностей і обдарувань, наукового

       світогляду;

-                    реалізація права учнів   на вільне формування політичних і

      світоглядних переконань;

-                    виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших

         громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад

         здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та  

      психічного здоров’я учнів;

-                    створення умов для оволодіння системою наукових знань .

Основні напрямки розвитку:  

-         психологізація навчально – виховного процесу;

-         впровадження особистісно – орієнтованого підходу;

-         оновлення навчально – виховного процесу на основі інноваційних освітніх технологій;

-         переорієнтація навчально – виховного процесу на принципах співробітництва і співтворчості батьків і педагогів.

Принципи:  

І. Принципи єдності і диференціації змісту і форм освіти:

- забезпечення навчально – виховного процесу відповідно до індивідуальних задатків, інтересів, здібностей та потреб кожного учня;

-  виявлення талантів кожної дитини;

- створення найсприятливіших умов для всебічного та гармонічного розвитку учнів.

ІІ. Принцип гуманізації і демократизації змісту освіти:

-         ставлення до дитини, як до цінності;

-         визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей;

-         посилення уваги педагога до використання різноманітних форм роботи всіх учасників навчально – виховного процесу.

ІІІ. Принцип наступності, доступності й безперервності:

-         використання досвіду учня на всіх етапах розвитку;

-         ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямків навчально – виховного процесу;

-         нероздільність навчання і виховання у формуванні цілісної та всебічно розвиненої особистості.

IV. Принцип єдності родинного та суспільного виховання:

-         створення можливості всім дітям навчатися державною мовою з метою виховування національної гідності, національної свідомості;

-         збереження національної психології, генотипу, який сформувався протягом століть;

V. Принцип розвиваючого навчання:

        -    формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості;

        - диференціація навчально – виховного процесу відповідно до індивідуальних задатків кожної дитини;

        -   відповідність організації, структури і змісту виховної системи.

VI. Принцип національної свідомості:

-         ознайомлення з історією рідного народу, як джерелом духовності і мудрості;

-         формування учня як громадянина суверенної демократичної держави.

VII. Принцип повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку:

-         створення умов щодо самореалізації;

-         формування самостійності дитячої діяльності;

-         формування творчості в процесі навчально – виховного процесу.

VIII. Поєднання державного управління з громадським самоврядуванням.

Основними стратегічними напрямками розвитку є:

-         належне інформаційне забезпечення навчально – виховного процесу;

-         створення оптимальних умов для розробки і впровадження моделі організації профільного навчання на основі сучасних інноваційних технологій;

-         поетапне науково – методичне забезпечення всіх підрозділів навчально – виховного процесу з урахуванням наукових і духовних принципів, надбань педагогічної науки та світового досвіду;

-         створення оптимальних умов для духовного та особистісного розвитку учнів з використанням сучасних інноваційних технологій.

Головні тактичні завдання:

1.    моделювання бажаного рівня якості освіти (на основі аналізу існуючих досягнень, проблем і прогнозу перспектив);

2.    діагностування наявного рівня якості освіти;

3.    забезпечення такого функціонування закладу, яке забезпечить досягнення заданого рівня якості (передбачає оперативне реагування системи управління на відхилення реальної якості від бажаної);

4.    створення сучасного методичного кабінету;

5.    локальної мережі закладу;

6.    підвищення педагогічної майстерності педагогів з урахуванням новітніх технологій;

7.         вивчення та узагальнення передового досвіду, участь у педагогічних ярмарках різних рівнів;

8.    підвищення якості навчально – виховної роботи шляхом здійснення диференційованого підходу до дітей;

9.    залучення батьків до навчально – виховного процесу, з метою відновлення традицій сімейного виховання.

 Cпівпраця з батьками.

         Спільна робота батьків та закладу повина бути  направлена не тільки на інформування про зміст навчально – виховного процесу, а і на співпрацю в здійсненні національного виховання дітей та створення сприятливих умов щодо організації життя дитини в навчальному закладі.

         Вважається необхідним вирішення найголовніших проблем за участю батьків, а саме:

-         підвищення ефективності навчально – виховного процесу через співпрацю з родиною, громадськістю;

-         визначення стратегічних завдань, пріоритетних напрямків в розвитку навчального закладу;

-         відновлення традицій сімейного виховання;

-         формування умов, які максимально забезпечуватимуть всебічний розвиток дітей, а також розвиток їх творчого потенціалу на основі формування психоемоційного благополуччя;

-         сприяння вихованню моральної, психічно і фізично здорової особистості;

-         сприяння розвитку творчих здібностей учнів, здатності до застосування здобутих знань, умінь і навичок через сумлінну співпрацю;

-         сприяння пошуку, підтримки обдарованих дітей.

 Впровадження інноваційних технологій.

         Домінантною в розвитку закладу стане створення сприятливого середовища для інноваційної діяльності педагогів, запровадження найраціональніших засобів їх навчання. Перш за все інноваційний підхід в закладі, як системний підхід щодо організації методичної роботи з урахуванням майстерності, створення чіткої, раціональної системи планування на аналітичній основі забезпечується для забезпечення навчально – виховного процесу.

         Для реалізації технологій потрібно:

-         впровадження стратегічного менеджменту в управлінській діяльності;

-         проведення моніторингу якості освітнього процесу;

-         ведення рейтингової системи виявлення професійної майстерності вчителів;

-         залучення педагогів – практиків до творчої діяльності і дослідницько – експериментальної роботи;

-         впровадження інноваційних технологій в навчально – виховний процес педагогами закладу.

Модель майбутнього педагога навчального закладу.

         Педагог навчального закладу:

·        є творча людина, яка здійснює нові підходи до реалізації процесу навчання та виховання учнів, модернізації форм, методів і засобів навчально – виховного процесу, реалізації на практиці педагогіки співробництва, педагогічної гармонії, створення умов для творчої атмосфери, постійного самоаналізу діяльності;

·        є винахідливим у вирішенні будь – якої виховуючої і навчальної ситуації враховуючи вікові та індивідуальні особливостями своїх вихованців;

·        має знання інноваційних технологій виховання та навчання і способів їх використання в залежності від педагогічних ситуацій і завдань навчально – виховного процесу;

·        має досягати високих результатів у навчанні та вихованні учнів;

·        має високий рівень професійної підготовки, широкий культурний кругозір і наукову ерудицію, духовне багатство і емоційну культуру педагога, прагне до постійного самовдосконалення;

·        уміє співпрацювати з батьками.

Умови реалізації Концепції.

         Для успішної реалізації Концепції діяльності перспективного розвитку закладу повині бути такі умови:

1)    наявність висококваліфікованих кадрів, здатних до постійної самоосвітньої роботи;

2)    створення оптимальних умов для впровадження профільного навчання;

3)    належне інформаційне забезпечення навчально – виховного процесу;

4)    розробка оптимальний навчальних планів;

5)    створення сучасного методичного кабінету та запровадження новітніх інформаційно – комунікаційних технологій і дистанційної освіти в навчальний процес;

6)    творчий підхід до використання державних програм;

7)    принципова нова матеріально – технічна база: реконструкція навчальних кабінетів в навчальні лабораторії, сучасне обладнання, локальна мережа Internet (для учнів на базі,кабінету інформатики; для вчителів – в кожному навчальному кабінеті;

8)    подальший розвиток психологічної служби;

9)    створення в педагогічному колективі мікросередовища, що сприяє розвитку педагогічної майстерності, модернізації форм, методів і засобів навчально – виховного процесу, створення умов для розвитку творчості;

10)                      створення і упровадження моніторингу якості освіти учнів у контексті зовнішнього незалежного оцінювання.

 Модель майбутнього випускника навчального закладу.

·        наявність у випускника фундаментальної підготовки; різних інтелектуальних і практичних умінь, що дозволяють займатись самоосвітою та успішно продовжувати навчання в профільних ВУЗах;

·        конкурентоспроможність;

·        наявність у випускника високої самостійної культури, творчого мислення; готовність до творчості і потреба в ній;

·        наявність у випускника наукових знань про людину і вміння ними користуватися з метою самопізнання, самовдосконалення;

·        засвоєння учнями системи знань про загальнолюдські гуманістичні цінності та сприймання їх як найважливіші життєві орієнтири.

Випускник навчального закладу:

·        є громадянином України, національно свідомою, життєво і соціально адаптованою особистістю, здатною продовжувати навчання в ВНЗ;

·        є творчою особистістю, яка має постійну потребу у саморозвитку;

·        є морально, психічно і фізично здоровою особистістю;

·        є розвиненою особою з високим рівнем комунікативної компетентності;

·        соціально – адаптована, компетентна, уміє жити серед людей, діяли згідно з правовими нормами, уміє адаптуватися в навколишньому житті; має почуття власної гідності.

Технологія повного засвоєння навчального матеріалу

         Незважаючи на досить широку літературу з проблем технології навчання, їх

 класифікації, групу­вання за певними ознаками мало вивчені, оскільки недостатньо ви­світленим є питання основних ха­рактеристик технологій навчання. Проте існують і такі технології на­вчання, 

які скоріше можна розгля­дати як моделі. Незважаючи на варіативність підходів, 

у вчи­тельському середовищі з'явилися й улюблені технології і моделі на­вчання. За останні 

20 років у шко­лахУкраїни прижилася техноло­гія повного засвоєння навчально­го матеріалу , яку запропонували психологи : Дж. Керолл та Б.Блум.

    Розподіл успішності пояснюється відповідним розподілом здібностей до навчання. В традиційному навчанні завжди фіксовані параметри умов навчання (однаковий для всіх навчальний час, спосіб подання інформації та ін.). Незафіксованими залишаються результати навчання, які характеризуються помітним розподілом.

      Дж. Керолл запропонував зафіксувати саме результати навчання. У цьому випадку всі параметри умов будуть змінюватись внаслідок підстроювання під досягнення усіх учнів заздалегідь заданого результату.

     Цей підхід був розвинутий Б. Блумом. Він запропонував, що здібності учня визначаються його темпом навчання не при фіксованих, а при оптимально підібраних для конкретної дитини умовах. Б. Блум вивчав здібності учнів у процесі навчання різних дисциплін в умовах, коли час на вивчення матеріалу не обмежувався. На основі цього він виділив три групи учнів:

1. малоздібні учні(близько 5 %), які не в змозі досягнутих заздалегідь поставленого рівня знань і умінь навіть при великому терміні навчання;
2. талановиті учні(близько 5 %), які можуть вчитися у високому темпі, виконувати складні завдання;
3. звичайні діти(близько 90 %), здібності до засвоєння знань та вмінь яких визначаються витратами навчального часу.

    На основі цього аналізу була висунута пропозиція:при правильній організації навчання і особливо при знятті жорстких часових обмежень близько 95 % учнів можуть повністю засвоювати весь зміст навчання.

    Взаємозв’язок між здібностями учнів та їх результатами є значним (r=0,7) – коефіцієнт кореляції між результатами навчання і здібностями. Якщо оптимізувати умови навчального процесу (перш за все за темпом навчання), то навчальний матеріал засвоюють майже всі учні. В цьому випадку взаємозв’язок між здібностями учнів і результатами навчання значно знижується, тобто високих результатів досягають учні не тільки з високими здібностями.

     Отже, характерною рисою навчання на основі повного засвоєння є фіксація навчальних результатів на достатньо високому рівні, яких повинні досягнути практично всі учні.

Дж. Блок, Л. Андерсон та інші розробили на практиці загальнодидактичну систему повного засвоєння.

Навчальний процес за технологією повного засвоєння

1. Установка для вчителя: усі учні мають здібності повністю засвоїти необхідний навчальний матеріал.

Задача вчителя: правильно організувати навчальний процес, щоб дати учням таку можливість.

Визначитиу чому полягає повне засвоєння, які результати повинні бути досягнуті всіма учнями.

1. Учитель визначає еталон (критерії) повного засвоєння (конкретизація цілей). На цій основі складаються тести для перевірки досягнення цілей з усього матеріалу.
2. Детальний аналіз навчального матеріалу та додаткова його переробка.

• Навчальний матеріал розбивається на окремі фрагменти (навчальні одиниці, модулі). Кожен фрагмент є цілісним розділом навчального матеріалу. Також орієнтиром при розбивці на розділи слугує термін вивчення матеріалу (3-4 уроки).
• Визначаються результати вивчення розділів-модулів, складаються тести з кожного розділу.
• Поточні тести мають діагностичний характер і не слугують основою для виставлення оцінок. Оціночне судження здійснює вчитель за результатами тесту «зарах-незарах» (засвоїв-не засвоїв). Призначення цих тестів – виявити необхідність колекційної роботи.

4. Підготовка альтернативних "корекційних" навчальних матеріалів з кожного з тестових питань.

     

Реалізація технології повного засвоєння

1. Орієнтація учнів в роботі за системою повного засвоєння.
2. Навчання кожного з навчальних одиниць у напрямі повного засвоєння.
3. Оцінка повноти засвоєння матеріалу в цілому кожного з учнів.

Сумативна оцінка (підсумкова) може бути виражена двома шляхами:

• через чітко сформульований опис дій учня (див.постановка цілей навчання питання 1);
• через вказану кількість правильних відповідей (від 80 % до 90 % правильних відповідей).

4. Роз’яснення значення оцінка кожному учню.

Технологія "перевернутого навчання "

         Перевернуте навчання  (flipped learning)  - це  одна із форм змішаного навчання,  яка дозволяє «перевернути» звичайний клас   таким чином  , що домашнім завданням ддя  учнів є перегляд коротких  відеоуроків  у мережі — самостійно проходять теоретичний матеріал, — а в класі час використовується на виконання практичних завдань.  

   На мою думку «перевернуте» навчання - активне навчання.

  Однією із технологій такого навчання  - "Перевернутий клас". Авторами такої технології вважаються  вчителі хімії Аарон Самс и Джонатан Бергманн , які у 2008 році стали записувати відеороліки із своїми лекціями та перетворювати їх  у домашні завдання для своїх учнів.

   Але існують і деякі труднощі при використанні такої технології : великий об’єм технічної підготовчої роботи та    залежність від технічного оснащення школи і учнів. 

   Якщо подивитись з іншого боку , то   недоліки є у кожній технології та моделі навчання.

  Позитивним у цій технології є те, що учень може переглянути і прослухати виклад нового матеріалу стільки разів, скільки йому треба, щоб зрозуміти його. Водночас він може звернутися до підручника і додаткових ресурсів. За такої форми уроку, школяр відчуває відповідальність за виконання домашнього завдання, адже від цього залежатиме його успішність на уроці, де учні активно працюють над завданням, а не пасивно слухають учителя.

Уроки за такою технологією доцільно проводити в тому випадку, коли обсяг матеріалу об’ємний, а часу на вивчення теми відводиться мало.

В застосуванні технології «перевернутого навчання» існує ряд  переваг над традиційним навчанням:

1. Вона спонукає учнів до самостійного навчання і постійної взаємодії одного з одним.

2.Вивільняє час на спілкування сам на сам з учителем .

3.В учнів з’являється можливість працювати у своєму темпі (Можливість поставити на паузу, перемотати і переглянути відеоматеріал дозволяє учням розподілити час навчання на власний розсуд. Можна пропустити те, що здається зрозумілим, і повторити те, що виявилось складним.)

4.Сприяє повноцінному опануванню матеріалу

5.Зрівнює можливості учнів

6.Бореться з невідвідуваністю. Матеріал доступний всім учням. Навіть тим, хто з якихось причин пропустив урок. 

7.Відмінний спосіб діагностики .

8.В учнів є можливість навчати один одного

9.З’являється можливість залучати до навчального процесу батьків (Батьки теж можуть переглядати матеріал і, в свою чергу, допомагати своїм дітям в засвоєнні матеріалу).

Під час  таких навчальних занять роль вчителя — виступати тренером або консультантом, заохочуючи учнів на самостійні опанування матеріалу і спільну роботу.

Перевернуте навчання передбачає зміну ролі викладачів, які здають свої передові позиції на користь більш тісної співпраці та спільного вкладу в навчальний процес. Супутні зміни зачіпають і ролі учнів, багато з яких звикли бути пасивними учасниками в процесі навчання, який подається ним в готовому вигляді. Перевернута модель покладає велику відповідальність за навчання на плечі учнів, даючи їм стимул для експерименту. Діяльність може очолюватися учнями, а спілкування між ними може стати визначальною рушійною силою процесу, спрямованого на навчання за допомогою практичних навичок. Що робить перевернуте навчання особливо добре — так це призводить до значного зсуву пріоритетів від простої подачі матеріалу до роботи над його вдосконаленням. 

Під час традиційних уроків учні часто намагаються вхопити те, що вони чують в момент мовлення вчителя. У них немає можливості зупинитися, щоб обміркувати сказане, і, таким чином, вони можуть упускати важливі моменти, бо намагаються записати слова викладача. А використання відео та інших попередньо записаних інформаційних носіїв дозволяє студентам повністю контролювати хід лекції: вони можуть дивитися, перемотувати назад або вперед по мірі необхідності. 

Присвятивши час на уроці розбору матеріалу, викладачі мають можливість виявити помилки в сприйнятті, особливо ті, які широко поширені в класі. У той же час спільні проекти можуть сприяти соціальній взаємодії між учнями, полегшуючи процес сприйняття інформації один у одного.

Отже, при використанні технології «перевернутого навчання» уроки (у будь-якій формі) повинні підтримувати навчання, а не займати центральне місце. Зміст навчання вже не є самоціллю, а стає як-би відправною точкою. Акцент на процесі пізнавальної діяльності, в ході якої учень, спираючись на контент, відкриває для себе нове знання.

При перевернутому підході на уроці вивільняється час для контакту з учнями. Фактично, з’являється можливість працювати з учнем один на один. Більше уваги можна приділити тим учням, у яких виникають проблеми з домашньою роботою. А у просунутих учнів тепер більше свободи для того, щоб вчитися незалежно від темпу однокласників. Це говорить про те, що перевернутий клас сприяє індивідуальному підходу в навчанні.