Акмеологія

           Акмеологія об’єднала  зусилля багатьох учених , котрі зосередились на вивченні особистісних , психолофізіологічних характеристик фізично і психічно зрілої дорослої людини, на з’ясуванні об’єктивних і суб’єктивних чинників , що дають їм змогу найкраще  реалізуватись. Одним із її перших засновників був російський психолог Борис Ананьєв. Спершу акмеологія досліджувала чинники , що забезпечують вищий рівень досягнень у будь – якій галузі діяльності зрілих дорослих людей. Однак подальші розвідки вчених засвідчили , що розвиток умінь і навичок , набуття соціально – морального досвіду , ціннісного ставлення до діяльності , мотиваційної готовності , які є від’ємними показниками майстерності й професіоналізму  , закладаються у людини ще з дитинства. Зрілою людиною не народжується , стан зрілості не з’являється у неї несподівано й відразу. Вияв його залежить від попередніх етапів розвитку індивіда.

       Традиційно акмеологія виконує такі завдання : обґрунтування феноменології акме ; вивчення об’єктивних та суб’єктивних чинників , що визначають якісно – кількісні характеристики акме; розкриття закономірностей та механізмів , необхідних для досягнення людиною своїх висот. Йдеться про ступінь зрілості особистості і вершину цієї зрілості , яка засвідчує , наскільки людина реалізувала себе як громадянин , спеціаліст , професіонал , а також про умови й чинники , які цьому сприяли або не сприяли. Для акмеології показовою характеристикою зрілості є визнання у групі соціально – психологічних властивостей та якостей індивіда. Високе соціально – групове визнання особистості не тільки компенсує , а й виправдовує її невдачі у сфері міжособистісних стосунків. Відсутність визнання породжує психологічний дискомфорт , незадоволеність людини своєю діяльністю . Індивід , котрий не здобув визнання ні на груповому , ні на особистісному рівні , часто переживає психологічну кризу особистості. Здебільшого невизнаність є свідченням нереалізованості індивіда у професійній сфері.

      Для суспільства надзвичайно важливо продовжити найактивніший творчий період життя людини. Досягненню цього сприяють : правильна організація часу; висока етична і професійна культура , активність у виборі життєвого шляху; культура спілкування ; вміння забезпечити відповідність своїх здібностей і типологічних особистісних властивостей з умовами життя; урахування впливу етнопсихологічного середовища на розвиток і становлення особистості ; уміння долати суперечності мікросередовища та особистості Є що детермінують поведінку індивіда; використання науково обґрунтованого алгоритму продуктивного розв’язання завдань розвитку зрілої людини; самовдосконалення особистості , усвідомлення нею своїх можливостей , ставлення до себе як до суб’єкта , творця свого життя. А тому акмеологічні підходи  починаються застосовувати ще зі шкільних лав.

      Предметом шкільної акмеології є:

·        соціально зрілий випускник, готовий до самовизначення;

·        взаємодія суб'єктів педагогі­чного процесу в цілісній системі освіти, саморозвиток суб'єктів пе­дагогічного процесу засобами ос­вітньої діяльності в школах ново­го типу, що забезпечують підвищений рівень освіти.

       Завданнями шкільної акмеології є:

·        дослідження залежності між рівнями досягнутих результатів діяльності та способами розв'язан­ня завдань, виявлення факторів, що забезпечують певний результат індивідуального розвитку вчи­теля та учня;

·        моделювання педагогічних систем і стратегій для досягнення вершин індивідуальної, групової та колективної навчально-пізна­вальної діяльності учнів і профе­сійної діяльності вчителів, їхньої творчості;

·        дослідження розвитку люди­ни на всіх рівнях навчання в школі.

Для шкільної акмеології провідними є ті категорії та наукові поняття, що відбивають якісні ха­рактеристики розвитку людини й освітніх систем: зрілість (шкільна, соціальна, особистісна, вікова, про­фесійна), професіоналізм, успіх, досягнення, висока мотивація до­сягнень, інтеграція, продуктивність тощо.

Шкільна акмеологія як наука розвивається в трьох основних напрямках: методологія й теорія, практична акмеологія (розвиток освітніх систем і людини в їхніх умовах), акмеметрія (вимір якості розвитку).

Одне із завдань практичної ак­меології - розробка й реалізація на практиці акмеологічної кон­цепції школи в сучасних умовах освіти. Ідея акмеологічної школи відповідає Національній доктрині освіти України, що визначає голов­ними завданнями розвиток твор­чих здібностей учнів і створення умов для розвитку особистості учнів загалом.

        Акмеологічна школа - це шко­ла цілісного і стійкого розвитку

людини на духовно-моральніи ос­нові.

Основні ознаки акмеологічної школи полягають у таких положен­нях:

1.           Мета школи - цілісний роз­виток людини.

2.     Наявність у школі акмеологічного середовища, атмосфери прагнення до успіху, творчості.

3.     Наявність акмеологічної кон­цепції виховання, мета якого - формування життєвої стратегії стійкого розвитку особистості й індивідуальності.

4.     Акмеологічна позиція вчите­ля як показник його професійної зрілості.

5.     Людинознавство як суть змісту загальної середньої освіти.

6.     Запровадження акмеологіч­них технологій - технологій забез­печення                                         успіху.

7.     Акмеологічна забезпечення педагогічного процесу - системна діагностика, реалізація техно­логії акмеологічного супроводу учня на сходинах навчання.

8.     Акмеологічний рівень діяль­ності педагогічного колективу.

9.     Взаємодія з батьками як су­б'єктами педагогічного процесу.

10.                       Школа розвитку, творчості, успіху.

     Акмеологічне забезпечення  педагогічного процесу - необхідна умова

             підвищення його якості в сучасній школі.

Тільки тоді можна досягти високих результатів у на­вчанні, вихованні й розвитку шко­ляра, коли педагогічний вплив на нього спирається на всебічне вив­чення його особистості, на систем­ну діагностику його розвитку як людини. Розвиток, виховання, на­вчання й збереження здоров'я людини здійснюються у взаємо­зв'язку на кожному щаблі безпе­рервної освіти: сім'я, дошкільні установи, школа, система додаткової освіти.